Історія

XV з’їзд ВКП(б) проголосив курс на колективізацію. У грудні 1929 року створено колективне господарство. Колгосп назвали іменем В. Я. Чубаря. Першим головою обрано Білоуса А. М. Членами правління були Білоус Іван, Дем’яненко Дмитро, Кисломед Григорій, Бебко Федір, Сачко Іван, Пошивайло Петро, Комиш Федей, Кисіль Трохим. 1930 року в с. Домантів створена єдина загальноосвітня партійна організація. Секретарем партійної організації обрано Сачка Івана Яковича. 1930 року на колгоспних полях вперше з’явився трактор. Першим трактористом був Іван Якович Комиш.

1931 року селяни збудували нову школу-семирічку, зламали хрести на церкві. З приміщення зробили склад. Біля огорожі повісили гучномовець, влаштували площадку для волейболу і танців.

Пам'ятник жертвам голодомору 1932-33 рр.

Остаточно завершив колективізацію голодомор. Колгоспу були поставлені завищені плани хлібозаготівлі. По інших культурах колгосп виконав план на 110%. Для вилучення хліба в селян по хатах посилали учнів. Безконтрольність і вседозволеність, підкріплена фанатичністю «Ударників», привела до 800 голодних смертей у Домантові. С. Р. Савченко писав про надзвичайно мале відвідування учнями школи. Майже весь 1 клас помер з голоду.

1932 року за старим кладовищем в кінці села вирили траншеї. В них клали померлих від голоду і присипали землею. Довгий час заборонялося ходити на цю могилу, попові заборонили здійснити відправу над померлими.

1933 року в колгоспі створена ланкова система, молочно-товарна ферма, вівцеферма, птахоферма. Досягнуто було це напруженням усіх сил. Весною бригадир А. Богдан не зміг зібрати обезсилених колгоспників для підготовки сівби. Померло на полі два сівачі, мертвими знайшли 2 пастухів. Тому для колгоспників була організована їдальня.

Поступово життя поверталося в село. Відступав страх, приреченість. Самовідданою працею колгоспники відродили запустілі поля. З 1938 року колгосп носить ім’я В. І. Леніна. Голова колгоспу — М. О. Іванченко, секретар партійної організації — Сергій Курилко, голова сільської ради — І. П. Нос, агроном — В. П. Андрущенко.

З 1939 року в центрі села встановлена скульптура В. І. Леніна.

Репресії 1937 року не минули село. Я. М. Козаков, Ф. І. Кравець, М. Ф. Шумейко, В. І. Зуй, І. П. Карюк звинувачувалися в приналежності до СВУ. Під час репресій 1937 року загинув селянин Митрофан Дубина; моряк балтійського флоту Малій Степан Максимович репресований за звинуваченням в шпигунстві. Всі вони були реабілітовані 1989 року.