Неділя, 05.01.2025, 03:25 | Вітаю Вас Гость | Реєстрація | Вхід

Історія

Період воєн
Сторінки: « Попередня | [1] [2] [3] [4] | Наступна »

22 червня 1941 року розпочалась Велика Вітчизняна Війна. Все доросле населення було на косовиці. А вже о 12 годині мобілізовані з підводами вирушили на станцію Золотоноша, а в серпні біля села розташувалася дальнобійна артилерія. Молодь будувала укріплення, працювала в госпіталях. За рішенням райкому партії А. А. Перехрест проходив курси по створенню партизанського загону. 606 односельчан пішло на фронт. В музеї села зібрано 450 фотографій учасників війни.

19 вересня німецькі війська вступили до Золотоноші. В село прислали німця, партизанська база була ліквідована. Поліцаї трактором зруйнували пам’ятник В. І. Леніну. Вступали до Золотоніської сотні, що широко рекламувалася як українське військо, проте на бляхах ременів була фашистська свастика. Працювала церква. В школі дозволялися заняття лише в молодших класах. Вчителі викладали за радянськими підручниками, хоча це було заборонено. В селі переховувалось близько 40 оточенців. При спробі покинути село поліцаї розстріляли 7 бійців. Поліцію в Домантові очолював Валентин Валюх, австрієць, що прижився в селі.

2 листопада вперше біля старих землянок люди, що прийшли в ліс по дрова, побачили партизан, дали їм їжу. Вдруге партизани Черкаського загону були в 1942 році.

З 25 по 31 липня 1942 року в Золотоноші було розстріляно 25 чоловік партактиву села. Близько 100 юнаків і дівчат вивезено на роботу до Німеччини.

29 вересня частини 373 стрілкової дивізії вступили в село. Учні, «патронатівці», що були під наглядом Г. Черес, з піонерським прапором та свіжим хлібом зустріли визволителів. В селі проходила мобілізація призовників. Підлітки працювали на оборонних роботах. 95 односельчан загинуло під селом Хрещатик та Черкасами.

На війні серед хаосу і безлічі смертей іноді траплялися і дивовижні історії. Так домантівчанина Г. Баранника при форсуванні Дніпра вибухом викинуло з човна. Непритомного його підібрали санітари. Згодом йому дозволили поїхати додому на лікування. Під’їхавши до батьківського двору, він побачив там похорон. Виявляється, це ховали… його самого. Мати, побачивши сина живим, знепритомніла.

На території села були розташовані 2 санроти, 1 медсанбат, 1 евакошпиталь. Г. Т. Нос взяла додому 7 важкопоранених бійців.

Для орієнтації радянських парашутистів, що мали висадитись в тилу ворога, а потрапили через сильний вітер на позиції ворога, командир Черкаського партизанського з’єднання С. Н. Пальоха направив двох партизанів, що добре знали місцевість. Це були уродженці с. Домантово С. Жуков та М. Смаглюк. Німці схопили їх. Для дізнання привели матір Жукова, її били на очах сина. Після допиту партизанів розстріляли.

860 односельчан були учасниками ІІ Світової Війни. За бойові подвиги 119 чоловік нагороджені орденами і медалями, 100 повернулись інвалідами. Григорій Лукич Криворучко став повним кавалером ордену «Слави». Майже кожна друга жінка стала вдовою.

Жителі с. Домантова мають високі нагороди за участь у ІІ Світовій Війні та за виявлений героїзм:

  • За оборону Києва – Коваленко В. О., Повстень А. М., Волошин О. В.;
  • За оборону Одеси – Дорофій І. М., Цюра І. Г., Заливчий П. Д., Бурдонос П. І., Рибалко Г. М.;
  • За оборону Севастополя – Шмигуль І. І., Молодик Г. А., Дорофій П. Я., Карюк І. А.;
  • Битву за Москву – Шеремет Ф. Л., Пономаренко А. В., Шеремет М. П.;
  • За оборону Ленінграда – Слюсаревський А. К., Цюра І. Г., Строкань С. Т., Гриценко Ф. К.;
  • За Сталінградську битву – Труба О. В., Видриган М. М., Кравченко А. М., Бердюк М. І., Гавриш С. С., Андрущенко В. П., Дрижак Є. П., Зражевський Д. М., Харченко М. О., Строкань П. П., Баранник О. С., Галушка М. І.;
  • За Курську битву – Павлов С. М., Скорик І. Д., партизани Дорофій Р. М., Глушаков С. С., Молодик М. І., Бурдонос К. А.;
  • В битві за Дніпро відзначились – Скорик О. І., Цюра І. П., Баранник І. О., Баранник Г. К., Хабло К. А., Дорофій Г. М., Чапля П. П., Чапля О. В., Краснобай Т. П., Кононенко І. П., Решетник О. І.;
  • При визволенні Києва – Прокопенко І. В., Шумейко Ф. В., Дорофій І. М.;
  • У Корсунь-Шевченківській битві – Сідина І. С., Баранник О. С., Супрун П. П., Вернигора Ф. В., Горьова Н. І., Зіник М. К., Кисломед В. Я., Горб П. К.;
  • В Заполяр’ї – Ярешко Г. Я., Ілляшенко Г. Д., Кошарний Ф. Г., Бурий Д. С., Карюк Й. Д., Савич Г. Д., Горбенко С. П., Бакай В. С.;
  • В Білоруській операції – Криворучко Г. Л., Дубина М. М., Черес Ф. І., Бакай М. В., Дубина К. К., Самойленко В. В., Плахтій Г. Д., Харченко Я. Д., Нетудихатка М. І., Семеняга С. М., Ткаченко С. С., Комиш Г. П., Ярешко І. М., Цюра П. І., Крючка І. С.;
  • За визволення України – Черес Д. Г., Баранник М. С., Козінок О. Ф., Рибалко Р. Л., Бакай М. С., Беззубець Н. А., Галушка Н. А., Цюра Т. Т., Шеремет М. П., Молодик Г. А., Бурдонос П. І., Дорофій А. Д., Галушка Я. С., Карюк І. А., Гавриш С. С., Гай О. С., Панченко І. М., Панченко І. Д., Стеблина І. П.;
  • В Східно-Пруській операції – Селіхов І. Р., Шелест В. А., Пошивайло Д. І., Бурий Ф. Г., Булах Г. А., Гавриш Ф. Я.;
  • У визволенні Європи від фашизму – Баранник Ф. І., Баранник О. С., Шумейко А. І.;
  • В битві за Берлін – Молодик Г. Я., Плахтій Г. Д., Строкань О. П., Семеняна С. М., Сало К. С., Дорофій А. К., Бурдонос І. С., Рясний І. В., Бойко П. Н.;
  • В розгромі Японії – Цебегей О. М.
Використано матеріали книги В. Ф. Почепцова, Т. В. Почепцової "Домантів"